Кульбаба. Є версія, що назва квітки походить з праслов'янської kulьbava - схильна до згинання, округлості – бульбастий - горбатий, загнутий. Можливо назва зумовлена тим, що обірване стебло кульбаби, розривається в кінці на три або чотири поздовжні частини, які при цьому закручуються, загинаються назовні.
Золотий кульбабовий сонет
Між трав’яного буйного зела
На землю, сонцем лагідним зігріту,
Весна пелюстям запашного цвіту
Кульбабок позолоту розлила.
Хитке суцвіття з дудочки-стебла
Зорить в безмежне розмаїття світу
Й медову пісню бджіл несамовиту
Вбирає з кожним подихом тепла.
Дарунок твій – букет кульбабок ніжних
У серці збережу без дум невтішних
Про пух, мов швидкоплинний часу вир.
Бо знай, як ніч огорне снів габою,
У мрій весні зустрінемось з тобою,
Де квітнуть золоті кульбабки зір.
автор Тетяна Чорновіл
Кульбаба жовта знов цвiте
Кульбаба жовта знов цвiте,
Бузок схиляється до ганку.
Весна буя, весна гуде,
Несе пісні, ясні світанки.
Кульбаби жовтої сонця
Вона у небо піднімає.
Чиїсь засмучені серця
Теплом любові зігріває.
I розтає холодний лід
В залишених коханням душах.
I зостається талий слід.
Та i його кульбаби сущать.
автор Нина Виноградская
Кульбаба
Кульбаба курчатами в лузі жовтіє.
Квочечці-сонечку тихо радіє.
Потім ввіб’ється у біленький пух
і розлетиться по вітру навкруг.
автор Віктор Ох
Баба-кульбаба
Баба-кульбаба вміє літати.
Може із вітром птаху догнати.
Любить промінчики вранці лічити.
Знає як з пуху перину зробити.
Баба-кульбаба біленька, м’якенька.
Хоча невеличка, дуже гарненька!
автор Наталя Гуркіна
Кульбаби
Вчора травка зеленіла,
А кульбабок не було,
А сьогодні, гляньте, скільки
Їх жовтеньких розцвіло.
Ах, які вони м’якенькі,
Як притулиш до щоки!
Зробимо ланцюг великий
І на голови вінки.
автор Катерини Перелісна
Кульбабки
На леваду я пішла б,
ціла купа там кульбаб –
ніби сонечка малі
посідали на землі.
Я нарвала б тих квіток
та сплела б собі вінок,
щоб і я була в вінку,
наче квітка на лужку.
Тільки вранці квіти всі
умиваються в росі,
росяна травичка –
змокнуть черевички.
автор Н.Забіла