Дарунок осені
Я в казку двері прочинила,
А всюди золото лежить.
Це осінь жовта, світла, мила
До мене казкою летить.
Під ноги золото скидає:
Бери ось, скільки донесеш!
І так вже щиро догоджає,
Що в руки листячко береш.
Дубове, грабове, кленове
Вона дарує щедро всім.
Ще й гарне сонце малинове
При заході в густій росі.
Спокійну тишу вечорову,
А від ріки — густий туман.
І сонну мовчазну діброву,
Озимини зелений лан.
І все це бачиш, відчуваєш,
Бо в казці чарівній живеш.
Дарунки осені приймаєш
І в серці з радістю несеш.
автор Надія Красоткіна
Листочки просяться у вирій
Линуть, крутяться листочки,
піднімаються в блакить:
- На крило візьміть, лелеки,
хочем в вирій полетіть.
- Ми не можемо, листочки,
взяти вас на чужину.
Залишайтесь у гайочку
наближати нам весну.
Зігрівайте взимку землю
теплим килимом м’яким,
щоб весна барвиста рання
заквітчала отчий дім.
Нам пошлете добру звістку,
що уже додому час.
Ми прилинем і обнімем
рідну землю й, звісно, вас.
автор Леся Вознюк
Осінь
Давно вже попрощали нас
З-під неба журавлі,
Пташки замовкли у гаях
І втихло на землі.
Вже ліс убрав багровий трій,
Зав'ялий лист паде,-
В гостину з півночі до нас
Грізна зима іде.
Припали квіти до землі,
Туман наляг кругом,
Ще день, ще два - і всі поля
Заснуть глибоким сном.
Лиш розгулялися вітри,
Лісами зводять шум,
На нивах стебла гнуть сухі
І ломлять, мов на глум.
У хату діточки біжать:
"Де ділася весна?
Чому вже сонечка-тепла
І радості нема?"
Вже темна осінь надійшла,
Зів'ялий лист паде,
По листю повагом до нас
Грізно зима іде.
автор Сидір Воробкевич