Осінній дощ
картинки Анімації, вірші
Осінній дощ
Сіє дощик за вікном, капотить.
Скрізь калюжі, хоч за двері не йди.
Цілу ніч, цілий день все дощить.
Де й береться в хмарі стільки води?
Безупинно дощ іде, дріботить,
А тепла й диво сонця нема.
Ну, спинися, перестань хоч на мить —
Це ще осінь рання, а не зима...
автор Надія Красоткіна
Осінній дощ
Обожнюю, як дощ спускає коси
Й полоще сіру, змучену ріллю.
Я не повірю в злато листу осінь,
Коли не буде щирого дощу.
Навішав дощ гірлянд на верховіття -
Тепер сидіти аж до сонця їм.
Яке, усе ж, в дощах різноманіття!
Та жодного я не назву своїм.
Той надто сильний. Той – пішов, заплакав,
І враз скінчивсь, як випитий увесь.
А третій зранку подавав лиш знаки,
Так й не спустившись із тонких небес.
ой заблукав, десь загубив пілотку,
Застряг в голках осіннього хвощу...
І кожен дивом – дуже закороткий,
Бо не буває довгого дощу.
Або ще я такого не стрічала,
Щоб – тільки дощ. Із мрії. Чи із сну.
Тут тільки осінь тихо крокувала,
Спускала сині коси на ріллю.
автор Оля Стасюк
Останній осінній дощ
Вже ніч пройшла, настав світанок,
А осінь сум у дощ зливала.
Прощатись мала, сумувала
І розридалась наостанок!
З-за хмар сердитий місяць звівся:
– Чого ти, золотавко, плачеш?
Замовкни, прошу! Що, не бачиш,
Я в твої сльози заросився!
Рвучких вітрів холодні стрічки
З країв далеких налетіли,
Зимовим диханням студили,
Заплакані осінні щічки.
Через поля, через місточки…
Пішла. Лиш спогади ятрили
Та мокрим жалем тріпотіли
Руді березові листочки.
автор Тетяна Чорновіл